неділя, 23 жовтня 2011 р.

Cценарій Свята Урожаю

Ведуча: Добрий день, діти, погляньте навкруги: який в нас гарний, прикрашений: зал. А чому це так?
Діти відповідають: ми прийшли на Свято урожаю
Ведуча: Так! А коли воно буває, свято урожаю? Влітку (ні!), можливо зимою (ні!, восени!). Так, звичайно восени, бо тільки осінь є такою гарною, різнокольоровою та багатою на подарунки. А які ж подарунки приносить нам осінь? (фрукти, овочі, ягоди). Так, вірно! А зараз давайте покличемо осінь, можливо вона і для нас приготувала подарунки.
Всі кличуть осінь. Входить Осінь. 

Осінь (в руках – зелені листики): Добрий день, діти! Які ж ви гарні та красиві! Мені так хочеться подарувати вам свої маленькі подарунки – різнокольорові листочки. Але ж я так к вам поспішала, що загубила свій чарівний пензлик, яким треба розфарбовувати листочки. Ви допоможете мені його знайти?
Діти: так!
Осінь: Добре, дякую! Ось мій чарівний лісовий лабіринт. Щоб знайти мій пензлик треба пройти по лабіринту та позаглядати всюди, де ж він подівся!

Лабіринт. Діти знаходять пензлик під однією з подушок чи в трубі. Приносять пензлик Осені.
Осінь: Дякую вам. (махає пензликом. Достає з-під своєї накидки різнокольорові листики) Ось я ї розфарбувала всі листочки. Тримайте мої подарунки (роздає кожній дитині по два листочки).
Танець з листочками 

Осінь: А зараз я хочу, щоб ми з вами нашими листочками прикрасили осіннє дерево, адже вони такі гарні восени!
Творчість: діти наклеюють на основу свої листочки. 
Ведуча: Дякуємо тобі, Осінь, за твої подарунки та за такий прекрасний танець. Ми теж приготували для тебе подарунок: ми запрошуємо тебе на святковий овочевий ярмарок. Це наша тобі вдячність за твою щедрість та доброту.

Осінь: Ярмарок? А що таке ярмарок? Я і не знаю!
 Діти відповідають: на ярмарку продають овочі, фрукти, а ще там багато ігор та веселощів.
Осінь: О! веселощі я люблю! Дякую! А що потрібно для ярмарку?

Ведуча: для ярмарку нам потрібно зібрати урожай! Давайте зберемо овочі для ярмарку!
Конкурс для старших «Посади та збери урожай» (дві команди, перший учасник біжить копає ямку, другий кладе зерно, третій закопує, четвертий поливає, п’ятий викопує урожай, всі разом збирають овочі). Конкурс для молодших (два ігрових поля з пінопласту з городом, спочатку треба посадити-вставити, а потім викопати-вийняти овочі).
Ведуча: Ось і добре! Овочі в нас вже є для ярмарку. Тепер треба зібрати ще й фрукти.
Осінь: Я більш за все люблю яблука та виноград. Допоможете мені їх зібрати?
Діти: так! 

Конкурс «Збери яблука» (на велике дерево потрібно повісити, а потім зняти яблука на крючках).
Конкурс «Збери виноград» (на пальці висять надувні кульки на ниточках, дорослі держать високо їх, потрібно дострибнути та відірвати кульки).

Ведуча: Тепер в нас вже є й фрукти. Що ж іще потрібно нам для ярмарку?

Осінь: А я ще приношу багато грибів. Можна їх брати на ярмарок? (Діти: так!) У грибів є шапочка, а ви носите восени шапки? (Діти: так!)
Пісня «Шапочка» (шапочка грибна)
Ведуча: А тепер – мерщій гриби збирати! 
Дітям видають корзинки, вони під музику бігають по залу та збирають гриби.
Осінь: Ой, дивіться – що це? Це ж туча налетіла, сусідка моя в гості до нас завітала! Ховаймося під парасолькою!
Діти ховаються під парасолькою (грає музика – виходять та танцюють, крапає дощ - ховаються). 
Виходить Осінь з парасолькою з чарівними крапельками-цукерками.

Осінь: Ось і дощ закінчився. До побачення сусідка, скоро побачимося! Адже восени тучі з дощем – наші часті гості. А на згадку про себе вони вам залишили чарівні крапельки-цукерочки.
Діти зривають кожен по цукерці собі.

Осінь: Ну що ж, овочі, фрукти, гриби ми зібрали, навіть крапельки чарівні позривали.  Можна вже на ярмарок їхати?
Ведуча: Ні! Треба ще наші товари у мішки покласти!
Конкурс у мішках. Дві команди, діти стрибають наввипередки у мішках. Потім у мішки кладуть овочі, фрукти.

Осінь: Ну добре, вже зовсім зібралися. Поїхали?
Ведуча: Ні, Осінь, нажаль, ні. Немає в нас возу, щоб всі товари довезти. Давайте всі разом віз зробимо!
Театр-експромт разом з дорослими. Троє дорослих стають на карачки, по боках стають четверо дітей з колесами в руках, один сідає наверх, інші стають спереду – вони коні. На спини складаємо також мішки з овочами. Вся конструкція під музику намагається двигатися по залі. 

Ведуча: Ось ми і приїхали на ярмарок! Тут завжди весело і радісно!
Ззаду виносять і ставлять стіл. На стіл викладають овочі і фрукти.
Осінній танець.
Ведуча: А ще на ярмарку є багато видовищ, як-то атракціони і лялькові вистави. А ви хочете переглянути осінню лялькову виставу? (Діти – так!)
ЛЯЛЬКОВА ВИСТАВА 
Ведуча: Ну, що ж, Осінь, а зараз я тебе і доточок запрошує почастувати на нашому ярмарку справжнім осіннім короваєм.
Стільці ставлять навкруги столу, всі їдять коровай.

Фотографії зі свята тут і тут

субота, 22 жовтня 2011 р.

Про Свято урожаю у Вулику

Осінь - чарівна пора, коли в нас багато фруктів, ягід, овочів, грибів... Чи це не час, щоб повезти все це до ярмарку, адже ярмарки були з покінвіччя гарною українською традицією.
Цього року ми вирішили розказати і показати дітлахам, який він, цей ярмарок.
Що для нього потрібно? Звісно, зібрати все, що подарувала нам осінь та відвезти до ярмарку.
Саме цьому і було присвячене Свято урожаю, яке відбулося у Вулику. Все пройшло дуже весело і радісно, бо після того, як всі приготування було вже зроблено, діткам та їхнім матусям прийшлося зробити віз... з себе! Так-так, самі матусі і дітлахи зображали з себе вози, на яких намагалися довезти хто моркву, хто яблука, а хто й гриби.
Сподіваємося, що зараз усі дітки запам"ятали, що таке ярмарок та як туди дістатися!

четвер, 20 жовтня 2011 р.

Сценарій дня народження "Казка про П'ятірочку"


Сценарний план святкування 5-річчя
Святкування проходить в умовах участі дітей у ляльковій виставі, яка розповідає дітям як П᾽ятірка добиралась на цю виставу.
Дійові особи у виставі:
0 (Батечко Нуль) - батько сімейства (зображення на картоні вусатого чоловіка з круглою, як 0 фігурою);
1(Матуся Одиниця) - мати сімейства (одиниця зображена у вигляді худорлявої жінки з довгим носом);
2 (Двійка) - дочка цифрової сім᾽ї (зображена у вигляді дівчинки, яка старша за своїх сестер-3,4)
3,4 (Трійка і Четвірка) - сестри двійки.
5 (П᾽ятірка) - дочка цифрової сім᾽ї, зображена як дівчинка у віночку.
Мишка Соня, Песик Гаврик, Лисичка-Сестричка, Вовк, Їжачок Колючка, Зайчик- Побігайчик, Баба-Яга, Кощій

Ведучий: Доброго дня, діти. Як добре. Що ви всі тут зібралися. А ви знаєте, що сьогодні за день? Так! День народження Лесика. Йому сьогодні виповнилося 5 рочків. А ви знаєте, скільки це – п’ять? Ви вже вмієте рахувати? (діти – так!)А ви знаєте, що цифри дуже важливі в нашому житті, вони ж рахують скільки років прожила людина. Давайте спробуємо порахувати до п’яти (рахують). А зараз давайте подивимося виставу про те, як П’ятірочка до нас добиралася.

ВИСТАВА
Вибігає мати Одиниця і голосить: Таточку 0, таточку 0, де ти, озвись, біда, біда!
З’являється захекавшись тато 0: Що сталось, люба, чому ти плачеш? Яка біда?
1: Питаєш що сталось, що сталось? Пропала наша крихітка, найменша донечка 5-тірка. Гралась на подвір’ї з сестричками 2,3 та 4-віркою у піжмурки, а потім десь зникла. Вже годину ми її шукаємо, кличемо.
(чути голоси «П᾽ятірочко, П᾽ятірочко», з᾽являються сестрички 2,3 та 4).
2: Тату, мамо ніде не має нашої 5-рочки.  Ми оббігали все подвір’я, побували на галявині у лісі, подивились біля ставка. Немає жодного її сліду.
3: Можливо її хтось вкрав, а може вона заблукала в лісових хащах. Заховалась від нас сестричок якнайдалі від дому, та і пропала.
4: Вона хоч і мала, а все ж відповідальна. Без причини вона не могла пропасти.
0: Так, бачу справа серйозна, треба терміново кликати лісових друзів, та шукати нашу донечку.
1: Треба покликати Зайчика Побігайчика. Він так швидко бігає, що не оглядишся, а він вже на іншому боці лісу. Побігайчик миттю пробіжить всіма стежками у лісі та допоможе нашій донечці повернутись, якщо вона заблукала.
0: Вважаю, що до пошуків треба залучити також Їжачка Колючку. Він добре знає всі непрохідні місця в лісі і зможе допомогти нашій донечці, якщо вона впала в якусь яму і не може з неї вибратись.
2: Треба також покликати Песика Гавчика, який має добрий нюх та може взяти слід і найти нашу сестричку.
0: Так і порішили: Ти 2-єчко біжи за Песиком Гавчиком та клич його сюди, 3-єчко тобі завдання збігати до хатинки зайчика та покликати його нам на допомогу, а ти 4-рочко біжи мерщій за Їжачком Колючкою.
Сцена пустіє.
Гра 1.
З᾽являється вовк з мішком за плечима. Зупиняється, відхекується.
В: Ох і набігався я за цим клятим дівчиськом, таке мале, а таке проворне. Ледве впіймав. Буде моїм вовченятам жива іграшка, а як не буде слухатись - розірву і проковтну, Чуєш? (Трясе мішком) - розірву і проковтну.
Ставить мішок на землю промовляючи
 Зараз трохи відпочину та і потягну здобич до своєї нори, ото раді будуть мої дітки, буде їм забавка, можна погратись, можна покусати, можна і з’їсти.
Лягає на землю, мішок кладе під голову. Хропить.
Іде лисичка і співає: Я лисичка, я сестричка, не сиджу без діла. Я гусяток пасла, полювати ходила..... (Перериває спів, прислухається).
Л.: О, а хто це хропить серед лісу, ану треба глянути, чи не можна чимось розжитись в цього хропуна? Та це ж мій приятель Вовк Злодюга.  Ач як хропить, мабуть добре попотів, стомився поки допер того мішка, що під головою в нього. А що ж там в мішку? Мабуть вівцю чи кабанця десь поцупив. Хоч він і приятель, але треба якось цього мішка в нього вкрасти. О придумала! В мене є пустий мішечок в який я курочок складала коли останнього разу в селі полювала. Та курочок я вже давно поїла, а зараз голод аж за душу бере. А в Злодюги скільки добра. А поросиш-так не поділиться.  Тож я в пустий мішок накидаю каменів та і підкладу під голову вовкові. Нехай дурний тягне камінці до своєї домівки, ото отримає прочухана від жінки-вовчиці  Гострозубки.
Збирає камінці в мішок. Піднімає голову вовка та міняє мішки. Швидко із вкраденим мішком зникає.
Вовк просинається, потягується. Дивиться на сонце: О, вже сонечко сідає, скоро вечір, треба поспішати додому. Мене вже давно мабуть виглядає моя Гострозубка та дітки. (Бере мішок на плечі) Щось моя здобич поважчала. Ти там жива? Мовчиш! Ну мовчи, мовчи. Притягну тебе до своїх діточок, то там не те що заговориш а і заплачеш і заридаєш. (Зникає)

Гра 2.

З’являється Кощій, дивиться в дзеркало, позіхає: Ох, ох, сьогодні в мене день народження! Ой а я такий старий. Багато мені вже років навіть і не знаю скільки мені цих років, погано я в школі, вчився рахувати геть не вмію. А колись я був гарненьким, маленьким хлопчиком, і моя мама мене називала любим Кощиком.   Давно це було і тепер я став злим Кощієм, Чохликом Невмирущим. О-хо-хо, старість не радість.
На сцену виходить Баба-Яга: Кхе, кхе. Здоров будь Кощій, довгих тобі років.
К: Привіт, подруго, що це ти мені за роки мову ведеш, я й сам не знаю скільки їх в мене.
Б: Так полічи.
К: Я не вмію, та не знаю як їх рахувати, от якби я знов став маленьким хлопчиком. Я б пішов до маленької школи і навчився би рахувати.
Б: То це треба щоб тобі знову стало п’ять рочків.
К: О вірно! А як же це зробити? Де ж нам взяти цю п’ятірку на день народження? Адже сім᾽я чисел дуже добре охороняє своїх діточок.
Б: А я сьогодні в лісі чула, мишка казала їжачку, що сьогодні день народження у хлопчика і йому якраз виповнюється п’ять рочків. Отже П’ятірочка буде іти лісом до цього хлопчика, от ми їй скажемо, що цей хлопчик  - це ти. 
К: Гарно ти придумала.
Б: Я побіжу до хитрої Лисички-сестрички, вона має знати, якою дорогою П’ятірочка має бігти там її підстережу  та приведу. А ти Кощій згадай як треба рахувати до п’яти. А то ти її не впіймаєш. І тоді буде тобі геть кепсько.
К: До п’яти? Та зараз (рахує) : один, шість, сім, п’ять. Так?
Б: Та ні.
К: Ну тоді два, три, нуль, п’ять. Так?
Б: Та ні! Згадуй, а я пішла, бо вже час (іде зі сцени)
К: І як його рахувати, чого я в школі не вчився. Піду позгадую (зникає).

Гра 3.
На сцені з’являється лисичка з мішком.
Лисичка: Так цікаво, що ж там в мішку, що ж це Вовк поцупив? Може там поросятко, а може курочка,  чи гусочка? Зараз подивлюся (Відкриває мішок). Ой, що це? (Сахається).
З мішка вискакує П᾽ятірка.
5: Ой лисичко, що ж ти наробила, для чого ж ти мене вкрала? Я збирала на галявинці квіточки, мені ж треба бігти до хлопчика на день народження, йому саме сьогодні виповнюється п᾽ять рочків, а ти мене вкрала.
Л: Та це ж не я тебе вкрала. Це ж вовк  тебе вкрав. А я лише тебе визволила - забрала мішок у вовка. Хіба ж я знала, що ти в цьому мішку. Що ж нам тепер робити?
П᾽ятірочка плаче: Ой чого ж я сама без сестричок пішла збирати квіточки? Горе мені, горе. Із-за мене зіпсувалось у хлопчика свято. А він у школу ходить, цифри вчить, літери читає, мене чекає на своє свято. (Продовжує плакати).
Л: Не плач. Зараз я побіжу до  мишки, вона знає де знаходиться школа для маленьких діток, бо вона до них сама часто ходить в гості. Почекай тут (Зникає).
П᾽ятірочка продовжує плакати. З᾽являється Баба-Яга.
Баба-Яга: Лисичко, (кличе) Лисичко! Де ти? Це я, твоя подружка прийшла. Та де ж вона? А хто це тут плаче? О, та це ж П᾽ятірочка! Яка вдача, я й не чекала. Ото Кощій зрадіє. Зараз я її заберу. (Звертається до П᾽ятірочки) А хто це тут плаче?
П᾽ятірочка: Та це ж я, П᾽ятірочка, а ти хто?
Баба-Яга: А я подружка лисички, звати мене Бабуся-Ягуся. А чого ти плачеш П᾽ятірочко?
П᾽ятірочка : Ой у мене таке сталося. Мала я сьогодні бігти до хлопчика на день народження. Йому 5 рочків сьогодні виповнюється, пішла я на галявинку назбирати квіточок, а мене вовк вкрав, а потім лисичка у вовка мене вкрала, от я тут і опинились. Дороги до школи, де хлопчик чекає на мене,  я не знаю, а у тата Нуля не запитала, тепер не знаю, що робити, куди йти.?..
Баба-Яга питає: А де ж Лисичка ділась?
5: Та вона ж побігла до Мишки взнати дорогу до школи де хлопчик навчається. А я чекаю і хвилююсь, що я запізнюсь на свято до хлопчика. Я ж маю прийти до такого хлопчика, який до школи охоче ходить, цифри рахує та в зошиті їх старанно пише, літери вчить, справжній, гарний хлопчик.
Баба-Яга: Та не плач, я тебе зараз відведу до цього хлопчика, я знаю де він живе у нього сьогодні день народження і він зараз вдома, а не в школі.
5: Дома? А чому не в школі? Мені тато Нуль казав, що в школу треба йти.
Баба-Яга: Та він сьогодні трошки захворів і тому не в школі. А твій тато про це не знав.
5:  А, тоді веди мене до нього скоріше, а то тато буде сваритись не пустить він мене більше до дітей ( йдуть зі сцени).

Гра 4.

На сцені з’являються їжачок і мишка.
Мишка: Ой, їжачку Колючко, ти знаєш, що П᾽ятірочка , яка мала йти до мого друга хлопчика Лесика десь пропала.
Їжачок: Та що ти таке кажеш, Соню. Як це пропала?
Мишка: А так це. До мене прибігала її сестричка 4-чка, тебе, до речі, шукала і сказала, що 5-чка пропала. Збирала квіточки на галявинці  і раптом її не стало.
Їжачок: Так. Тут щось не те. Побіжу я до зайчика може він щось знає. (Біжить зі сцени).
Мишка: Що ж це буде? Де ж нам 5- чку шукати? В кого питати?
На сцену вибігає Лисичка. Дуже захекана.
Лисичка: Мишко Соня, Мишко Соня! Агов, де ти?
Мишка: Та тут я тут Лисичко-сестричко .
Лисичка: Ой, я так бігла до тебе, так стомилася. А ти чому така засмучена, не весела?
Мишка: А чому ж радіти, у нас в лісі таке сталося. Біда! Пропала десь у нас в лісі 5-чка. Вона мала йти на день народження до мого друга Лесика, йому сьогодні виповнюється 5 рочків. А вона пропала.
Лисичка: Ой, я зараз тобі все розкажу. Це ж Вовк її вкрав та й засунув у мішок. А я в нього цього мішка тихенько взяла. А ж там П᾽ятірочка. Я ж сподівалася, що там курочка. І тепер біля моєї нірки сидить П᾽ятірочка та плаче, бо не знає дороги до хлопчика.
Мишка: О, то я знаю дорогу. Побігли до П᾽ятірочки.

На сцені Баба-Яга та П᾽ятірочка
 Баба-Яга: Сюди, П᾽ятірочко, сюди! О тут наш хлопчик живе. (Біжать далі, зникають).
На сцені Мишка і Лисичка.
Лисичка: Ось тут я її залишила (Шукає). Її не має, де вона поділась?
Мишка: Ох, Лисичко, яку шкоду ви з Вовком зробили.
Лисичка: Та це ж не я. Це Вовк, він хоче зіпсувати свято хлопчика.
Мишка: Так, Лесик запросив всіх звірят на своє свято. І тебе і мене, і Вовчика, і Їжачка, і Песика Гавчика. І що тепер без П᾽ятірочки за свято буде?.
Лисичка: А давай Гавчика покличемо, він може нюхом знайти слід, куди пішла П᾽ятірочка.
Кличуть: Гавчику, Гавчику!
З᾽являється Гавчик. Питає: Що сталось? А чую запах П᾽ятірочки. Та тут ще хтось був, тільки не розберу, хто це. (Звертається до дітей в залі) Діти, ви бачили хто П᾽ятірочку забрав, Ви бачили? (Діти підказують, що Баба-Яга).
Мишка: Баба-Яга, а для чого? (Діти відповідають, що для Кощія).
Гавчик: Ой, треба поспішати на виручку. Ти, Лисичко, мерщій біжи до тата Нуля та клич його, а я з Мишкою буду шукати Дім Кощія.
Лисичка на сцені сама. З᾽являється Вовк.
Вовк: Це ти, хитрюго, мішка в мене вкрала. Як ти посміла?
Лисичка: Вовчику-Братику, що ж ти наробив. Нас з тобою на свято запросили до Лесика, а ти П᾽ятірку вкрав. І вона тепер геть пропала. Як ти міг?
Вовк: Та я ж не знав, що це  Лесику п᾽ять років, і П᾽ятірочка збирала квітки  для нього,  що ж  мені робити?
Лисичка: Біжи скоріш до тата 5-ки, Нуля, проси в нього пробачення та допомоги,  бо тільки він нам допоможе. А 5-ку Баба-Яга повела до Кощія, а він хоче собі нашу П᾽ятірочку собі забрати  і не пустити до Лесика.
Вовк: Біжу, Лисичко, біжу, а ти біжи до малят зви теж їх на допомогу.
Лисичка біжить зі сцени.
Вовк: Дядечку Нуль, Дядечку Нуль!
Нуль: Так, Вовчику, що треба?
Вовк: Пробачте мене, я не хотів красти вашу донечку П᾽ятірочку. Я тільки хотів її показати своїм вовченятам, а вона пручалась, то мені довелось її в мішок покласти. Я погано зробив. Але мішок з П᾽ятіркою потрапив до Лисички, а потім Баба-Яга, яка прийшла до Лисички, забрала П᾽ятірочку та повела до Кощія, який хоче стати маленьким п’ятирічним хлопчиком і йому понад усе потрібна наша П᾽ятірочка.  Отже Кощій і Баба-Яга надумали забрати у Лесика свято. Пробачте мене, дядечку Нуль, пробачте мене дітки, пробач мене Лесику.
Нуль: Не переживай, Вовчику, я тебе пробачаю, і діти тебе теж пробачать. Кощій не вміє рахувати правильно, а мої донечки приходять до тих діток, які гарно навчаються і вміють рахувати. Веди мене Вовчику до Кощія. А ви дітки вмієте рахувати до 5, тоді будете допомагати 5-чку визволяти (зникають).
На сцені Кощій
Кощій: Де ж ця Баба-Яга, чекаю-чекаю. О чую-чую чиїсь голоси.
Голос Баби-Яги за сценою: От, 5-чко, біжи по цій стежці і знайдеш свого хлопчика.
5: Добре, Дякую Вам.
П’ятірочка з’являється на сцені біля Кощія
5: Привіт , а це ти той хлопчик, у якого день народження?
Кощій: Так, я.
5 (З сумнівом): Ну добре, а чому ти такий старенький?
Кощій: Та я не старенький, а трохи хворий. Іди ж до мене  і будемо святкувати мої п’ять рочків.
5: Я не  можу до тебе підійти, поки ти не порахуєш до п’яти.
Кощій: Та я порахую, іди вже.
Тут на сцені з’являється тато Нуль
Нуль: Кому тут п’ять рочків, скажи мені дочко?
5: Ось оцьому дідусю, він каже, що йому п’ять рочків.
Нуль звертається до Кощія: Так це тобі п'ять рочків?
Кощій:  Так, мені.
Нуль:  Ну тоді ми кличемо на свято всіх звірят і будемо святкувати. Їжачок, Мишко, Зайчику, Гавчику, Вовчику, Лисичко ідіть до нас на свято, будемо святкувати
Дітям вручають звірят всім, крім Лесика.
Нуль звертається до дітей: Дітки, а скажіть. кому сьогодні з вас виповнюється п'ять рочків.
Тобі хлопчику?  А як тебе звати? Лесик
Кощій: Та ні, це мені п'ять рочків
Лесик: Мені!
Нуль:  Діти, допоможіть нашим звірятам розібратися, у кого день народження.
Нуль: 5-чко, ти прийдеш до того хлопчика, який правильно порахує. А тепер ховайся. А ми будемо рахувати. Ну що (звертається до Кощія), лічи.
Кощій: Ой зараз, зараз. 2,7, 8, ой, не так, 1.4,9, ой не так.
Нуль: Так ще раз рахуй вірно до п’яти
Кощій труситься, рахує: 1,3,0,
Нуль: Ти сказав нуль?! Діти а що означає число нуль? Це коли нічого не має. (дмухне на Кощія) От і став ти пустим місцем. (Кощій зникає)
Нуль звертається до дітей: От так стає з тими, хто не вчиться: вони стають пустим місцем у житті. Лесику, а тепер ти рахуй до п’яти.
Лесик: 1,2,3.4,5.
Нуль: А тепер всі разом кличемо 5-чку.
Всі хором: П’ятірочко, іди до нас! П’ятірочко іди до нас! П'ять років, приходьте до Лесика.
Гра 5 і 6.
Ведуча: А зараз, давайте ще раз привітаємо Лесика зі святом. Бо це дуже особливий день для дітей. До когось П’ятірочка вже прийшла, а комусь її потрібно ще зачекати. (діти вітають Лесика зі святом. Святковий стіл).



Гра 1. А поки наші сестрички побігли гукати тварин на допомогу, давайте згадаємо, кого вони покликали (згадують). Добре. А тепер пострибаймо, як зайці. (Пісня «Зайчик»).
А що наші зайці полюбляють їсти? (моркву). Добре! Зараз ми побачимо, як бистро ви морквинки зібрати можете. (дві команди збирають морквинки, потім рахуємо, хто більше назбирав).
Гра 2. Лисичка дуже хитра, а вовк навіть не перевірив свій мішок, чого це він поважчав. А там одні камінці. А в нас теж є камінці. Камінці не прості, а чарівні. Одні – пусті, а в інших скарб. Знайдіть камінці зі скарбом (яйця-кіндери з наповнювачем, треба у мішку відшукати такі, в яких щось є, трясемо та прислухаємося).
Гра 3. Поки наш Кощій вчиться рахувати, ми з вами теж спробуємо порахувати. Хто може краще (рахують всі разом, перекидаючи один одному м’ячики. Хто більше цифр знає). Добре!
Гра 4. Ось бачите, дітки, як важливо ходити до школи. Ви також вже ходите до школи, де ви вчите цифри і букви. А скажіть нам, що потрібно для школи? (діти перераховують, що потрібно, щоб ходити в школу).
Гра 5. Лабіринт з кільця, тунелю, подушок.
Гра 6. Ось який довгий шлях пройшла П’ятірочка, щоб прийти до Лесика. Давайте трошки відпочинемо. Пісенька «Мы скакали»

пʼятниця, 14 жовтня 2011 р.

О поездке в Дарницкий детский дом-интернат для детей-инвалидов

В эту пятницу мы с удовольствием приняли приглашение от наших друзей и партнеров благотворительного театра "Город солнца" помочь им провести кукольный спектакль в Дарницком детском доме-интернате для детей-инвалидов.
Спектакль прошел на "ура", а девчонки были очень рады видеть героев спектакля - своих знакомых Лунтика и его друзей. А на то, как они здоровались, обнимали и целовали героев после спектакля, без слез смотреть сложно.
Здесь мы размещаем статью благотворительного фонда "Інше життя", который организовал поездку к девочкам.


МБФ "INSHE ZHITTIA" в гостях у девочек Дарницкого детского дома-интерната для детей-инвалидов. Здесь, почти всегда за забором и зимой, и летом, бурлит своя жизнь, свои принципы и свои правила, сформированные особенным статусом заведения. Детский дом-интернат для детей-инвалидов, в котором сегодня проживают 145 девочек, девочек-инвалидов.

С приходом холодов тепла требует не только тело, но и душа!

Мы позаботились о наших девочках, воспитанницах Дарницкого детского дома-интерната, и сегодня приехали порадовать их тёплыми вещами, игрушками, сладкими подарками, и конечно же, своим вниманием.

Приближается праздник Святого Николая, коллектив нашего Фонда взял на себя роль почтальона - попросив девочек написать свои пожелания, чтобы потом передать их Доброму Волшебнику.
Те, кто умеет писать – сразу же приступили к делу…
Девчонки очень стараются,
писать нужно правильно и очень аккуратно – подсказывают воспитатели…

О чём же сегодня мечтается воспитанницам детского дома-интерната …



Многие из девочек мечтают о молильных телефонах. Переходя из одного интерната в другой, в каждом из них остаются друзья, расставание с которыми для каждого – большая потеря. Сегодня для девчонок по-старше иметь мобильный телефон - единственная возможность поддерживать друг друга на расстоянии… один звонок, знакомый голос, слова поддержки – и на сердце уже легче, и уже ты не один …
А вот и мечты: трусы, белье, гель для душа, мыло, мочалка, чай ..... мечты ... или жизненная необходимость...? просьба....или робкая просьба о помощи? И вера, ВЕРА в Святого Николая, в Доброго и всемогущего Волшебника, который обязательно исполнит ВСЕ о чем сегодня так мечтается нашим девочкам ....
А вот и гости. Этого гостя увидеть здесь не ожидал никто … участник Телепроекта «Фабрика Звёзд» Николай Серьга приехал со своими не большим, но очень весёлым концертом для девчонок.
Николай радовал зрителей стихами и песнями собственного сочинения, а девчёнки, тем временем, не верили своим глазам, ведь совсем недавно видели его по телевизору. Сегодня концерт посвящённый специально им!
В это время каждая думала о своём, о счастье…

Неожиданно появляется он, самый настоящий пират.
Одно движение волшебной палочки – и на сцене, как по волшебству, возникает сказочное представление ребят из театра «Город Солнца».
В зале тишина…
с замиранием сердца, не шевелясь, все внимательно следят за героями.

И вдруг - чудо,
сказочные персонажи спускаются в зрительный зал, поздороваться лично с каждой.
Самые маленькие робко протягиваю ручки,
интересно, какие же они, на самом деле, эти наши сказочные друзья…
Представление закончилось, бурные детские аплодисменты говорят сами за себя, девчонки в восторге!
Ну и на последок, конечно же, сладкие призы-подарки.

Воздушные палочки от ЧП Ничога А.А., ТМ "СОВА" – одно из любимых угощений девчонок.

Радость, она у каждой одинакова,
не зависимо от возраста…
После концерта девчонки взяли с нас обещание, приехать к ним, и как можно скорее, и ещё – самое главное.....
Не забыть передать письма Святому Николаю!

Источник статьи здесь.